Є
одне поле: воно широке, трохи схилене на південь і тулиться біля довгого
пагорба, що збігає у потаємну зелену долину. Її кутають щільні зарості глоду та
ліщини, крізь які помережано шипшину та жимолость. Вранці долини овіває
легенький бриз – ледь-ледь собі цілує повітря солоною свіжістю Ла-Маншу. І таке
це повітря справді чудове, що присядеш там – і можна подумати, що в раю. А в
полі стоять два фургони: чоловічий фургон і жіночий фургон.
