Улісс. Джеймс Джойс
-
Руді жінки блудливі як
кози.
-
Той, хто краде у бідного,
позичає Господу.
Епізод 2
Байки, задумані дочками пам'яті. А проте якось і не
схоже, щоб їх створила пам'ять.
Моє ДИТИНСТВО
стоїть, похнюпившися, поряд зі мною. Та не сягну його рукою я задля, хоч раз, і
не торкнусь, хай навіть злегка. Моє далеко, а його утаємничене, як погляд наших
очей. Таємниці, безмовні, скам'янілі, ховаються в темних палатах обох наших
сердець; таємниці, які стомилися тримати в собі тягар тиранства; тирани, які
прагнуть, щоб їх позбавили влади.
….трубороги
і вампуми, каурі й леопардові мушлі; й ось ця, закручена, мов тюрбан еміра, і
ця, що називається "гребінець святого Якова...
Рука Стівена, знову вільна, повернулася до
порожніх мушель. Символи також краси і сили. Купа грошей у мене в кишені.
Символи, забруднені жадобою і злиднями.
Він знав, що таке гроші...
Він їх заробляв. Поет, але водночас і англієць. А знаєте, чим пишаються
англійці? Знаєте, що саме англієць проголошує з великою гордістю? ...Я ЖИВУ НА
СВІЙ КОШТ...
- Я живу на свій кошт.
Зроду я не позичив ні в кого жодного шилінга... Я нікому нічого не винен.
Ми народ поблажливий, проте
доводится бути й справедливими.
