Книга № 19

Улісс. Джеймс Джойс

©Видавництво Жупанського. Переклад: О.Терех та О.Мокровольський

Частина І Епізод 1

-       Руді жінки блудливі як кози.

-       Той, хто краде у бідного, позичає Господу.

Епізод 2

Байки, задумані дочками пам'яті. А проте якось і не схоже, щоб їх створила пам'ять.

Моє ДИТИНСТВО стоїть, похнюпившися, поряд зі мною. Та не сягну його рукою я задля, хоч раз, і не торкнусь, хай навіть злегка. Моє далеко, а його утаємничене, як погляд наших очей. Таємниці, безмовні, скам'янілі, ховаються в темних палатах обох наших сердець; таємниці, які стомилися тримати в собі тягар тиранства; тирани, які прагнуть, щоб їх позбавили влади.

….трубороги і вампуми, каурі й леопардові мушлі; й ось ця, закручена, мов тюрбан еміра, і ця, що називається "гребінець святого Якова...

Рука Стівена, знову вільна, повернулася до порожніх мушель. Символи також краси і сили. Купа грошей у мене в кишені. Символи, забруднені жадобою і злиднями.

Він знав, що таке гроші... Він їх заробляв. Поет, але водночас і англієць. А знаєте, чим пишаються англійці? Знаєте, що саме англієць проголошує з великою гордістю? ...Я ЖИВУ НА СВІЙ КОШТ...

- Я живу на свій кошт. Зроду я не позичив ні в кого жодного шилінга... Я нікому нічого не винен.

Ми народ поблажливий, проте доводится бути й справедливими.

Ми всі ірландці, всі з королівського поріддя.

Хоч куди кинь, скрізь суцільні перепони…скрізь інтриги… закулісні підступи… скрізь…

Англія опинилася в полоні у євреїв. Вони на всіх найвищих посадах: володіють фінансами, пресою. І це свідчить про занепад нації. Скрізь, де вони скупчуються, там вони глушать життєву силу нації. Я не раз пересвідчився в цьому за останні роки. Та це ж і сліпий бачить, що єврейські торгівці вже взялися робити свою руїнницьку справу. Споконвічна Англія гине.

Назбирувати БАГАТСТВО – то марна річ. Із часом воно все розвіється на порох. Багатство, сховане при дорозі, - його розкрадуть, і піде воно бозна куди.

Учень має бути покірним. Але життя, воно великий учитель.

Хоч я й старий, та мені подобається заводити з вами словесні баталії.

Епізод 3

Якщо можна просунути всі п'ять пальців, це ворота, якщо ж ні – це двері.

Пуповини всіх нас тягнуться в минуле, водночас сповиваючи і скріплюючи всю плоть.

Коли читаєш сторінку за сторінкою цього дивного витвору, автор якого вже давно пішов у інший світ, відчуваєш, що ти заодно з тим, хто разом із тим спіткався з тим, що колись…

Так, частенько зберігав закомпостований квиток, щоб засвідчити своє алібі на той випадок, коли б мене звинуватили в якомусь убивстві. ПРАВОЧИННІСТЬ.

Моя ДУША іде зі мною поряд, форма форм.

Мої СЛОВА здаються вам темними. Насправді ж темрява у наших ДУШАХ, хіба ні? Милозвучніша. Наші душі, вражені гріхами нашими, горнуться до нас іще щільніше, так, як горнеться жінка до свого коханого – щільніше й щільніше.

Торкни мене. Ніжний погляд очей. Ніжний ніжний ніжний дотик рук. Я тут САМОТНІЙ. О, торкни мене швидше, зараз. Що це за слово, яке знають усі чоловіки? Тихо я сиджу тут сам один. І сумую. Торкни ж бо, торкни мене.

Морське диво: карі очі від соли посиніли. Морська СМЕРТЬ, найлегша з усіх смертей, доступних для людини.

Тепер куди? Та у вечірній край. Там вечір знайде себе сам.

Частина ІІ Епізод 4

Десь на сході, на світанку; вийти удоствіта, мандрувати навколо землі поперед сонця, випередити його на день. Так іти роками, не старіючи формально ні на день.

Росіяне - вони такі слабкі, що японцям їх і на один зуб не стане.

П'ють геть усі. Добра була розвага: пройдіть через Дублін так, щоб обминути шинки. Багато не заощадиш.

Свіже повітря відживляє пам'ять.

Газета. Він любив читати, сидячи у вбиральні. Сподіваюся, ніяка лиха личина не почне туди добиватися, саме коли я.

Чого в житті не буває. Воно його не розчулило й не зворушило, але написано було вправно. Тепер друкують усе. Дурна пора. Він читав далі, спокійно сидячи.

Епізод 5

Всі жінки задирають носа, аж доки ти виявиш, чого вони варті. З краси не пити роси. Набивають собі ціну. Достойна пані, і Брут, ми знаємо, достойний муж. Всього лиш раз ти її теє, і вона й перестане викаблучуватися. 

Дивне життя у візників, завжди вони в русі, за будь-якої погоди, в усі боки, або рахують час, або в один кінець, і завжди за чужим велінням.

Дивно, скільки у них в одязі шпильок. Троянд без шпичаків не буває.

Перевтома очей розладнує нерви шлунку.

Приємно почуваєшся увечері. Походив увесь день і досить. Тож спочинь: тихий присмерк: а всі інші хай собі казяться. Забудь. Розкажи про місця, де ти був, про тамтешні звичаї.

Якщо ти віриш по-справжньому, то так воно і є.

Цікавіше, коли ти розумієш, що тут діється і до чого воно.

Аптекарі рідко переїжджають.

Ліки бадьорять вас, а потім старять.

Навіть сам запах майже виліковує, наче коли подзвониш у двері до зубного лікаря.

Отрута – це єдині ліки. Рятунок, якого ти ніяк не сподівався. Подарунок мудрої природи.

Про свої немочі і болячки коротко не розкажеш.

Ці домашні засоби часто виявляються найкращими: полуниця для зубів, кропива і дощова вода; вимочена в сколотинах вівсянка. Живить шкіру.

Треба змащувати шкіру голови лікувальними оліями.

Безнастанний потік життя - і в цім потоці погляд наш шукає те, що нам найлюбіше.

Епізод 6

Він узяв це до серця і сконав од туги. Спокійний пес. У старих людей собаки завжди спокійні.

Погода непевна, як шлунок у дитини.

Наше. Любе. Маленя. Дитина. Ненароком. Помилка природи. Якщо здорове, то від матері. Якщо ні, від батька. Народите собі здоровішу.

Хоч з очей пішов.. а в думках витає.

Це засада закону. Краще звільнити дев’яносто дев’ять виних, аніж засудити одного невинного.

Залишатися вдовою вже не в звичаї, відколи померла стара королева.

Основа для неї був син. Щось нове, якесь сподівання, не схоже на минуле, яке вона прагнула оживити, якого чекала.

Хто читати митець? Я, сказав горобець.

Мова, звичайно, то річ осібна.

Коли волосся сивіє – і вдача стає дражлива, то перша ознака.

Замолоду можна навчити чого завгодно.

Кров, напоюючи землю, дає нове життя.

У кожної людини своя ціна.

По суті, життя вічне. Нічим живитися, живиться собою.  

Кажуть, коли прочитаєш власний некролог, то довго житимеш. Наче друге дихання. Нова угода на життя.

Завжди хто-небудь з’явиться, що про нього не маєш ніякого уявлення. Людина може прожити все життя, самотня, як палець. Авжеж може. Одначе хтось має її прикидати землею, хоч викопати могилу вона може сама. Усім на доводиться. Лише людина ховає своїх мерців.

Дім ірландця – це його труна.

Глина падала глухіше. Почнуть забувати. Як з очей, так і з думки.

Доцільніше було б витратити ці гроші на добродійні справи для живих.

Утопитися, кажуть, найприємніше. За мить пригадуєш усе своє життя.

Чоловіки завжди такі дражливі при жінках.

Коли навчаєш, то й сам навчишся дечого.

Правопис треба знати, як свої п’ять пальців.

Все на світі говорить, кожне по-своєму.

Одне тобі кажуть – наче й правда, почуєш друге – то вже й не віриш першому.

Врятувати царську особу це послуга, за яку навряд чи подякують.

Успіх для нас віщує смерть інтелекту і паралізує уяву.

… двоє людей одягнених однаково, виглядають однаково, два на два.

Відкрилося мені, що добрим буває лиш те, що може стати поганим, а не може стати поганим лиш те, що є абсолютно добрим, або ж те, що не є добрим узагалі.

Епізод 8

Для простих речей винаходять гучні слова заради їхнього звучання.

Привабливі дівчата, які щось пишуть, відразу впадуть ув око. Кожному страшенно закортить довідатися, що вона там пише.

Люди не знають, що таке вдячність. А от лікарі обходять з нами людяно, мало не всі.

Усе йде своїм звичаєм, день за днем: поліцейські крокують туди й сюди, трамваї котяться до нас і від нас. Ті двоє психів швендяють вулицями... Щосекунди хтось десь народжується. Щосекунди хтось інший помирає...

Люду щезне сила-силенна, натомість прибуде сила-силенна іншого, щезне і цей: потім інший прибуде і щезне теж. Будинки, ряди будинків, вулиці, милі й милі бруківки, купи цегли, каміння. Переходять із рук у руки. Цей господар, інший. Як то кажуть, домовласник вічно живий. Одного звільнили, і враз його заступає інший. Купують майно за золото, а все золото лишається у них. Щось вони тут шахрують. Згуртувалися в містах і вичікують віками. Піраміди в піску. Будували на хлібі й цибулі. Раби. Китайську стіну. Вавилон. Лишилися здорові каменюки. Круглі вежі. Решта це сміття, розлогі передмістя, поспіхом спорудженні хати. Будинки Кервана із шлакобетону. Хіба що переночувати.

Кожен із нас ніщо. Настала найгірша пора дня. Життєва снага. Хмуро, смутно: ненавиджу цей час. Почуваюсь так, наче мене розжували й виплюнули...

Природа не терпить порожнечі.

Сто разів буває, що ти думаєш про людину, а її не зустрічаєш. Простує, як уві сні. Ніхто його не впізнає.

Для його брата люди були пішаками. Використав і хай ідуть к бісу.

Майбутні події попереджають про себе загодя, відкидаючи наперед свої тіні.

…кожен любить почути про себе щось приємне. Лестощі діють, коли вони несподівані. Аристократ пишається тим, що походить від королевої коханки. Його праматір. Улещуй без усяких вагань. З ласкавим словом можна весь світ обійти. І боронь тебе Боже, щоб ти зайшов і відразу бовкнув те, чого, сам знаєш, не спромігся збагнути: а що таке параллакс? Покажіть цьому джентельменові, де тут двері.

Кожен прагне отримати дещо краще.

Кожен ненавидить, усіх, хто поряд.

Бог створив їжу, а диявол кухарів.

Якщо чогось не знаєш, то в рот його краще не  клади.

Кожна страва нешкідлива, а коли змішаються в шлунку. Так можна пояснити загадкове отруєння.

Щоб пізнати мене похарчуйся зі мною.

Спарувалися на вікні дві мухи, б’ються об шибку спаровані.

Обцілована, вона цілувала мене.

Краса: лінії вигинаються, вигини це і є краса.

Хто був першим виноробом? Мабуть, хтось такий, кого полонила печаль. Вип’єш, і вже герой.

Бугая обходь ззаду, а коня спереду.

Епізод 9

Мистецтво має на меті відкривати нам ідеї, духовні цінності, позбавлені форм.

Тож тримаймося за тут і тепер, крізь які все майбутнє плине у минуле.

Шекспір завжди приваблює до себе ті голови, що втратили рівновагу.

..."Гамлет"... щось на взір нотаток, у яких людина фіксує враження свого приватного життя.

Гроші - це сила, самі побачите, коли доживете до мого. Я ж бо знаю. Знаю. А що каже Шекспір із цього приводу? Збери грошей, скільки зможеш.

Простувати битими шляхами буває нудно, проте саме вони ведуть до міста.

Коли чоловікові пороблено, то тепер роби йому, що завгодно, а того, що було колись, уже назад не поробиш.

Якщо норовливиця й подолана, у неї ще лишається невидима зброя жінки.

Словами із слів задля слів, palabras.

Любов, яка не зважується назвати себе коханням.  

Братів забувають так само часто, як і паросолі.

Життя кожного з нас складається з низки днів, які минають один за одним. Ми чимчикуємо крізь самих себе, зустрічаючи бандитів, привидів, велетнів, старців, юнаків, жінок, удів, побратимів.  Та щоразу зустрічаємо самих себе.

Дудлити до одинадцятої. Щовечірня розвага ірландців.

Епізод 10

… скрізь, де панують гроші, завше знайдеться той, хто схоче ними поживитися.

Доїдають фруктовий пиріг, балакають про одне і те саме. І з біса часто зітхають.

Епізод 11

У сонній тиші золото схилилося над сторінкою.

Хто ні про що не питає, тому ніколи не збрешуть.

Він просив у проміж слів освідчення у коханні.

Клавіші, вони слухняні, пішли вище, озвалися, завагалися, призналися, збентежилися.

Хоробрі нехтують небезпекою.

У повній навколишній тиші негучний голос співця долинав до них не як тихий шепіт дощу, не як шелест листя, не як брязкіт струн чи спів сопілки чи звуків якїхтамзвуть цимбалів, а доходив до їхнього оспалого слуху словами, до їхнього оспалого серця, викликаючи спомини про переживання, у кожного свої. Потрібно, потрібно слухати: журба, своя у кожного, щезла  у них обох, як тільки вони почули. Як тільки вони побачили, усі, що втратили, Ричі, Польді, милосердя краси, почули слово розради від того, від кого найменше сподіваєшся почути її милосердне ніжнолюбовне любодійне слово.

Це співає любов: та ж сама давня солодка пісня кохання.

Ніжність ніжить слух: повільно, повально. І вже тріпоче і дрижить.

Кличу жінку-продавця, хай обслужить покупця.

Душа у нього чиста. Проте трохи глузду поменшало.

Відчути красу музики можна тільки почувши її вдруге. Природи й жінки – з одного єдиного погляду.

Мою країну я ставлю вище, ніж короля.

 І всі дрібнесенькі дрібушечки закруток дівочого волосся тріпотіли в унісон із мінливими узорами листя папороти.

Епізод 12

Вся біда в тому, що ми постійно десь воюємо. ….Це росіяни, вони прагнуть тиранити в усьому світі.

Його очі, де сльоза й усмішка завжди між собою змагалися...

Ірландія твереза – Ірландія вільна.

Ми з тобою тиснем руки, бо одна мета в нас, брате, будем разом із тобою махлювати й шахрувати.

У тебе такий вигляд, наче ти ходив пішком і вернувся з порожнім мішком.

Марно бабця скрізь шукає, кістки песику немає.

Дехто..у чужому оці помічає порошину, а в своєму не бачить і колоди.  

Сліпий по – справжньому це той, хто не хоче бачити.

Французи! … Баламутники Європи, і баламутили її завжди.

Цей гультяй не до миру шукає дороги, а до жінок, слабких на передок. Словом, він не миролюб, а баболюб.

Бодай тобі добра година та грошей торбина.

Гоніння чужих. …Уся всесвітня історія свідчить, що воно було повсюду і завжди. Розпалює ворожнечу між націями.

…Сила, ненависть, історія і все тому подібне. З ними жити не зможе ні чоловік, ні жінка – з образами і ненавистю. І кожен знає, що справжнє життя – це щось цілком протилежне.

-Що саме? – запитав Елф.

-Любов. – відповід Блум.

Любов любить любити любов.

Ви любите когось. А цей хтось теж любить когось, бо кожен любить кого-небудь, і тільки Бог любить усіх.

Дайте нам вийти з цієї тарапати власними силами.

… має платню за те,… що шастає по країні державним коштом.

Завжди знайдеться якесь чортзна-шо, якому треба тільки одне - знайти якусь притичину для сварки будь із ким про виїдене яйце і тішитися нею.

Епізод 13

Ця дівчина хоч кого вміла уговкати!

У хлопців вдача завжди хлопчача.

…обрізала нігті, четвер-бо – день багатства.

Вона носила синє на щастя, сподіваючись без надії, то був її колір, а до того ж і щасливий колір тому наречена повинна мати хоч клаптик синього …. вбираючися того ранку вона заледве не надягла стару пару навиворіт а це на щастя й ознака що стрінеш коханого коли надягнеш білизну навиворіт якщо то сталося не в п’ятницю.

… джентльмен був у шоколадному вбранні й виглядав, як справжній аристократ.    

… бо дитячі сварки скороминущі, як літня злива.

Є такі рани, які можна вигоїти  лише серцем.

… бо семеро печалей прохромили їй серце.

У них, як у поросят, ані стиду, ні бриду.

Якщо погляд мужчини може висловити неприхований захват, то він світився на лиці того джентльмена.

Кого схочу, того й причарую, нині-бо рік високосний.

Кажуть, жінка втрачає чарівність з кожною шпилькою, що її виймає. 

Крім того кажуть, якщо у неї в руках в’яне квітка, то вона кокетка.

 Чулу душу видно з очей, тайкома. Перший порив – найщиріший. Пам’ятають довіку.

Вразливе чоловікове місце завжди бачу в його жінці. Проте так воно од віку судилося, закохуються. Мають свої спільні таємниці. Є такі, що зійшли б на пси, аби якась жіка не взяла їх у руки.

Весілля у травні, а каяття у грудні.

Наручні годинники завжди йдуть неправильно.  

Кота немає, миші гуляють.

Кажуть, що коли свистіти, то дощ піде. Десь він таки йтиме.

Світло діє заспокійливо. Від нього ніякої шкоди. Тепер, звичайно, краще ніж колись. Сільські дороги.

Поливати рослини теж найкраще в холодку, коли зайде сонце.   Ще й досі трохи світла. Червоні промені найдовші.

Людина бачить п’ятдесят різних кольорів.

Кохай, бреши й будь гарний, бо завтра помремо.

Пісок безнадійна річ. На ньому нічого не росте. Все в’яне.

Епізод 14

...у кельтів... всіляко шанувалося мистецтво лікування.

Нарікання, панове, є річ частая поміж люду мирського.

Полишіте хліб розламувати тим, хто тільки хлібом єдиним жиє. І не бійтися хоч би яких нестатків, бо сіє дужче втішить, ніж теє настрашить.

...послушництво в утробі, цнота в гробі, а вбогість хоч і небажана, зате невідчепна на всі дні житія його.

Та немає ж більшої любови, додав він, як коли хто покладе жону свою на ложе з другом своїм.

Уведи прибульця до вежі своєї й хоч не хоч а саме йому не тобі дістанеться на сю ніч найкраще ложе.

Справа засновується не заради прибутку, заявляв він, за труди пеніса він не братиме жодного пенса. І вбога куховарка, й розкішна леді однаковою мірою знайдуть у ньому свого мужчину, коли вже склад їхній і темперамент досить переконливо переконують схилитися до їхніх прохань. 

Сентиментальний той, хто здатний тішитися, не обтяжуючи себе боргом відповідальности за скоєне.

Людина науки, як і всякий смертний, мусить виходити з найзвичайніших фактів, що обійти їх годі, і повинна намагатися дати їм щонайкраще пояснення. Таки правда, існують окремішні питання, на які наука ще не дала відповіді.

... ми всі народжуємося в однаковий спосіб, але вмираємо геть по- різному.

...огидні картини на наших вулицях – потворна реклама, служителі релігії всіх конфесій і рангів, скалічені солдати й матроси, візники, що хизуються цинготними виразками, розвішані останки мертвих тварин, параноїдальні старі парубки й незапліднені нахлібниці, - ось що, за його словами, є справжньою причиною виродження нації.

...природа за кожною своєю дією ховає добрі й поважні підстави...

... коли жінка впустила кота в торбу (як можна здогадатися, натяк нашого естета на один із найскладніших і найдивовижніших природних процесів, акт статевого поєднання), то вона повинна його й випустити звідтіль, або ж дати йому життя, аби, як він висловився, урятувати своє власне.

Боже, які чудові ті дні тепер, оповиті серпанком промайнулих літ!

Існують гріхи чи (назвімо їх так, як їх світ називає) лихі спомини, які людина намагається забути, заховати у найдальші тайники душі, - одначе, криючись там, вони дожидають свого часу. Людина може змусити пам'ять про них поблякнути, може зацурати їх, то ніби їх і не було зовсім, або, принаймні, що вони зробилися зовсім іншими. Але одне випадкове слово зненацька розбуркає їх, і вони постануть перед твої очі за щонайнесподіваніших обставин, у видінні чи уві сні, а то і в хвилини, коли тимпан з арфою веселять тобі душу, чи в тихомирній прохолоді сріблисто-ясного вечора, чи посеред опівнічної учти, коли розпалишся вином. І це видіння не загримить на тебе гнівно, не скривдить, не помститься, одділяючи од живих, ні, воно постане, завинуте в одіння жалю, в саван минулого, безмовним і далеким докором.

Бог - се вам не балаган, де з вас здеруть гроші й не покажуть нічого путнього. Я вам заявляю, що Бог - се найпотрясніша бізнесова пропозиція, де все по-чесному. Він - найвеличніша штуковина, затямте се собі якнайтвердіше.

Епізод 15

…пропив усі свої шилінги, до останнього пенса.

.. тобі ще треба побувати в усяких бувальцях, доки наберешся кебети. Вчитися треба та вчитися.

Друг людини. Муштрований ласкою.

Я за Блума, і я цим пишаюся. Я вірю в нього, не зважаючи ні на що. Такого сміхуна, як він, нема ніде в цілім світі.

Патріотизм, туга за померлими, музика, майбутнє нації.

Чого око не бачить – за тим серце не болить.

Ритуал – це відпочинок для поета.

Смерть – найвища форма життя.

Напочатку було слово, а наприкінці – світ без кінця.

Від великого до смішного один крок. Наприклад, піжама?

Інстинкт править світом. У житті. В смерті.

Я дуже люблю те, що мені подобається.  

Всяке явище має свою природну причину.

Все, що твоє, - моє, а що моє, те мені.

Близько – далеко. Неодмінна модальність видимого.

Людям прощаються помилки. Навіть великий Наполеон, коли з нього по смерті мірку на голе тіло знімали…

Боротьба за життя – це закон існування, але нинішні філіреністи, особливо цар та англійський король, вигадали третейський суд. Але саме ось тут я повинен убити попа й короля.

К дідьку смерть. Хай живе життя!

Епізод 16

… у слушний час прийняти келих доброго старого вина особливо ж хорошого бургундського, за яке він стоїть несхитно, вважаючи його і поживним, і кровотворним, а також наділеним вартощами послаблювального засобу, одначе ніколи не переступаючи певної межі, на якій він незмінно зупиняється, бачачи, що заходити далі – це втрапити в самі тобі неприємності, коли, до того ж, ти цілковито віддаєшся на повну милість довколишніх осіб.

Кожному по потребі й кожному по труду.

Не бійтесь тих, що продають тіло, але не здатні купувати душі. Вона кепська перекупка. Дорого купує і дешево продає.

Ірландський селянин католицької віри. Ось хто хребет нашої імперії.

…найрозважливіше – це користатися благами обох країн, хай навіть вони будуть двома ворожими полюсами.

… дуже нагадувала чистісіньке ошуканство, от ніби все навмисне підлаштовано, дарма що це здавалося тільки йому, спостерігачеві, знавцеві людської душі, а решта нічого подібного й не завважувала.

Люди так люблять жонглювати суперечливими свідченнями, що, сказати щиро, неможливо, навіть віддалено…

Нелегко визначити якісь точні правила слушности й хибности, але все ж таки завжди є можливості для поліпшення, хоча, як кажуть, усяка країна, і багатостраждальна наша в цьому не виняток, має такий уряд, на який вона заслуговує. Але хай би було хоч трохи доброї волі у всіх-усіх. Це так приємно взаємно вихвалятися кожне своїми перевагами, але ж як усе-таки щодо взаємної рівності? Мене відштовхують насильство й нетерпимість у будь-якому їх вигляді. Цим нічого не зупинити й нічого не досягнути. Революція має відбуватись за належним планом-розпорядком, у розстрочку. Це ж цілковите безглуздя - ненавидіти людей лише за те, що вони, сказати б, мешкають не на нашій вулиці й розмовляють не нашою говіркою.

Всі ці нікчемні сварки, як на його скромне розуміння, лише збуджують погану кров – стимулюють котрусь там гулю чи залозу войовничости, й цілком помилково тлумачаться мотивами чести й прапора, тоді як насправді все зводилося частіше до грошового питання, що криється за всім, до жадібности й заздрости, бо люди ніколи не знають, де слід зупинитися.

Ми не годні поміняти батьківщину. То поміняймо хоч тему.

…у всякої жінки завжди є в запасі інший чоловік чи й чоловіки у списку кандидатів, хай навіть вона найкраща в світі дружина й між ними пречудові стосунки, на той випадок, коли вона, знудившись родинним життям, зважиться занехаяти свій обов’язок і скуштувати трішечки розпусти, й тоді вона починає приваблювати їх, плекаючи нечисті мрії та переносячи свої сердечні почуття на іншого, бо саме так і зав’язуються численні liasisons у цікавих сорокалітніх дам із молодшими чоловіками, тут немає жодних сумнівів, і скільки завгодно відомих випадків, коли жінки закохувалися, цілковито це підтверджують.

…стосовно політики як такої  він чудово тямив, до яких жертв завжди призводять пропаганда й роздмухування взаємної ворожнечі, фатально прирікаючи на вбогість і страждання передовсім найкращий цвіт молоді й забезпечуючи, так би мовити, винищення найудатніших.

Людина змириться, коли її покусає вовк, та коли молодця вкусить вівця – це вже смертельна кривда. 

Епізод 17

…прогресивне розширення сфери індивідуального розвитку й досвіду регресивно супроводжувалося звуженням протилежної царини стосунків між індивідумами.

Бувши вельми вдячний, із вдячним признанням, зі щирою та вдячливою вдячністю, вдячливо і з подячною приязню шкодуючи, він відмовився.

…шлях до дочки веде через матір, а шлях до матері – через дочку.

Які думки опосіли його голову в процесі зворотного, щоб лицем догори преревертання перевернутих книжок?

Необхідність ладу, все на місці й для всього своє місце; недосить дбале ставлення жінок до літератури; недоречність яблука, увіпхнутого в келих, і парасольки, увіткнутої в стільчак; ненадійність заховання хоч би якого таємного документа за чи під книжкою а чи поміж її сторінок.

Одна з його аксіом полягала у тому, що подібні розмірковування, чи атоматичне віднесення до себе оповіді, котра чимось тебе зворушила, чи мирні спогади про минуле, якщо вдаватися до всього цього, перш ніж піти на боковеньку, й чинити це узвичаєно, знімають утому й забезпечують здоровий відпочинок та поновлення життєздатности.

Постійне співмешкання шкодить взаємній терпимості до особистих вад.

Убивство – ніколи, адже зла не виправити злом. Дуель як збройний поєдинок – також ні. Розлучення – не наразі.

Епізод 18

.. блумопад на мій зад..

..вже нічого з собою не вдієш вся млієш хай хоч би який мужчина враз став за плечима й обняв поцілував з цілуванням ніщо не йде в порівняння проникає в самісінку душу знесилює й забути все мушу …

… страшно коли чоловік плаче а вже священик тим паче ..

..всяк божеволіє на свій штиб…

…декотрі мужики бувають нестерпні таки збожеволіти можна чого ж тоді просять безбожно за них вийти якщо всі ми хвойди не обійтись їм без нас..

…він знав як приводити жінку до покори прислав мені 8 великих маків…

..від таких думок мене почала вже брати нервова позіхота …

… О я так люблю трястися куди-небудь на прогулянку потягом чи в екіпажі з зручними м’якими сидіннями…

…ах та ну їх всіх начхати мені на них…

…ясно як Божий день що на цім світі без елегантського стилю не просунешся ніяк просидиш мов пень усе йде на їжу й квартиру а я ж як щосб дістану то все на вітер із шиком пшиком як запарити чай то повну жменю всипай коли купую обновку хай навіть грубу то все безпересталь приміряю кручуся верчуся перед дзеркалом як тобі подобаються нові туфлі О так скільки вони коштують одежі у мене просто зовсім немає костюм брунатний та ще спідниця з жакетом і той що в чистці ну 3 і що ж це таке для жінки хоч би й якої один капелюх перешитий з старого інший в латках та на тебе мужчини перестануть вести очима а жінки тебе просто розтопчуть укмітять швидко що в тебе нема чоловіка речі що не день то дорожчі а мені того життя лиш 4 рочки до 35 адже Господи скільки ж мені у вересні сповниться 33…

… всі вони зроблені на один копил от тільки з негром цікаво б спробувати …

…ненавиджу найдужче удавання-прикидання та ще отака фізіономія старого злодія і всякому зрозуміло брехня …

… де ми є там ніколи не подобається …

… ненавиджу людей що всім-усім торочать історію їхнього лиха у  всякого свої прикрощі…

… О слава великому Богові що нарешті я маю когось хто може дати мені те чого я так дуже потребувала повернути чуття життя а то ж тут геть-то жодних шансів не те що давно колись так хочеться аби хтось написав мені любовного листа…